Avsnitt
-
"Манон Леско" - класичний роман про аморальну любов.
Так, виявляється, любов може бути аморальною - принаймні із загальноприйнятої точки зору. За сюжетом, молодий чоловік покохав дівчину, яка, на перший погляд, не заслуговує ніжних почуттів і просто не здатна любити. Манон Леско - повія. Хіба можна закохатись у таку жінку? Хіба в таких взагалі закохуються?
Абат Прево у своєму романі показав, що так можна і так буває. Історія ця радше трагічна, ніж щаслива. Роман частково автобіографічний, тож не можна сказати, що це все вигадка.
Повна назва твору - "Історія кавалера де Гріє і Манон Леско", вперше виданий у 1731 році. Гі де Мопассан виводив із цього роману цілу лінію у французькій літературі. Ще "Манон Леско" називають одним із перших психологічних романів. Тому й ми із Дмитром Столяренком віддали належне найвідомішому творінню Абата Прево: обговорили його з тією увагою, на яку він заслуговує.
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут (https://www.buymeacoffee.com/tchytannia)
Ми віддячимо новими випусками.
***
І ще одне. Пишіть, про які книжки хочете послухати в нашому подкасті. Не обіцяємо, що всі твори зможемо прочитати й обговорити, але ваші побажання й запити допоможуть нам зорієнтуватися у роботі. -
До дня народження Василя Стефаника!
Василь Стефаник справедливо вважається майстром короткої прози, чи не найкращим в усій українській літературі. Та він писав не тільки страшні короткі новели. Комусь буде важко повірити, але у нього є і оптимістичні твори. А ще - публіцистика. Стефаник регулярно виступав публічно, відстоюючи права селян свого краю. Захищав їх і у пресі.
Стаття "Поети і інтелігенція" – випад проти тих освічених представників народу, які, не даючи людям нічого, присвоюють народну культуру. У тексті вони називаються "доробкевичами", бо думають тільки про власний зиск, про те, щоб зайняти місце вище і влаштуватись краще, а про інтереси народу і свій обов'язок перед ним забувають. Така інтелігенція не може без поетів, але поетам від неї користі мало, а то й зовсім немає. На думку Стефаника, серед доробкевичів зовсім немає цікавих характерів. А якщо і з'явиться в українській літературі автор, який візьметься писати про таку інтелігенцію, це буде Гоголь, а твір його називатиметься – "Мертві душі". Цим Василь Стефаник показує, що нічого, крім висміювання, така інтелігенція не заслуговує. -
Saknas det avsnitt?
-
Всі погоджуються, що читати корисно. І мало хто стане сперечатись щодо користі читання для дітей. Бо це ж, як відомо, розвиває фантазію.
А ось Астрід Ліндгрен вважала, що читання - взаємовигідний процес: не лише книжки корисні дітям, а й дитяча уява - книжкам. Без дітей книжки неживі.
Озвучили для вас коротеньку статтю Астрід Ліндгрен - чи не найвідомішої дитячої письменниці, яка точно розумілась у питанні дитячої літератури й користі від неї. Сподіваємось, це допоможе вам краще зрозуміти, як прищепити любов до книжки, щоб, власне, прищеплювати.
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його за посиланням www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Давньогрецький драматург Софокл написав понад сто творів, та до нас дійшли тексти лише семи п'єс. "Антігона" - одна з них, саме її ми обговорили у новому випуску.
Героїня п'єси наважується порушити наказ правителя, щоб реалізувати закон божественний. Чи має вона на це право і чи можна її за це судити?
Про Антігону й інших героїв драми, про Софокла, про софістів, про суперечність між божественним і громадянським правом поговорили із Максимом Бондаренком - істориком і дослідником античної культури.
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Поради початківцям від Ернеста Гемінґвея
Якось причепився до Ернеста Гемінґвея хлопчина, все ліз із питаннями про письменницьку справу. І таки домігся: дядько Хем йому всю-всю правду розповів, усіма знаннями поділився.
Те, що молодик почув, його не дуже втішило. Наприклад, коли поцікався, чи стане він, на думку Гемінґвея, письменником, той відповів: "А ви попишіть років зо п'ять, а там стане ясно. Якщо ні, то застрелитись завжди встигнете".
Ця розмова, вміщена в один запис, наврядчи відбувалась. Це узагальнення від автора, зібрані докупи уривки з бесід про літературу. І дуже гарно, що Гемінґвей таке інтерв'ю сам у себе взяв, бо корисного тут багато. Тут американський класик дає поняття про те, що означає добре чи погано у письменницькій справі.
Якщо ви хочете писати, віднедавна намагаєтесь або вважаєте себе досвідченим автором, ці поради від Ернеста Гемінґвея можуть бути цікавими або й корисними. Зайвими точно не будуть.
Слухайте на здоров'я!
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Готгольд Ефраїм Лессінг дав початок німецькій літературі. Принаймні так вважав Іван Франко.
Це при тому, що художні твори Лессінга не геніальні й стоять нижче творів Гете, Шиллера чи Гейне.
Звісно, коли мова йде про створення національної літератури й виховання свого народу за допомогою мистецтва, краще бути генієм, ніж просто майстром. Але що, як геніїв немає, а суспільний запит на свою літературу й свій театр уже сформувався?
Відчуваючи потребу й трагедію часу, Лессінг, відповідно до своїх естетичних принципів (а він був і теоретиком мистецтва), дав прості й зрозумілі зразки драматургії. Про один такий зразок – п'єсу "Емілія Галотті" – ми поговорили з Лілією Григор'євою, яка понад п'ять років відвідує літературні клуби і опрацювала твори Лессінга.
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Великі твори потребують великих передмов. Оноре де Бальзак називав свою "Людську комедію" саме таким твором, тому добре постарався написати гарну передмову.
Нас ця передмова цікавить не як додаток до серії романів і повістей. В ній Бальзак виразив свої естетичні принципи. Як робиться література, яка роль автора, про що треба писати і в якій формі, - от про що йдеться в цій передмові. Звісно, є в ній і здогадки, сумнівні твердження. Наприклад, в тому, що стосується перенесення законів природи на суспільство.
Та навіть позитивізм, яким просякнута передмова, не шкодить найголовнішому. Назвемо це "секретами літературної творчості".
У Бальзака є чого повчитись. Як мінімум, сміливості у задумах і нелюдської працездатності, коли доходить до діла. Можна взяти від нього ще більше. Послухайте передмову до "Людської комедії" і виберіть все, що потрібно. Чи просто надихніться на створення свого літературного циклу з десятків творів.
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Джон Фанте "Спитай у пилу"
Книжок про письменників-початківців значно менше, ніж охочих спробувати себе в літературі. Попри те, що найменування "письменник-початківець" важко назвати почесним, ним пишаються, а роль цю приміряє на себе ледь не кожен. Наш подкаст працює на те, щоб читачів і авторів ставало більше, тому ми обговорили і цю тему.
Джон Фанте подарував американській літературі книжку про Артуро Бандіні - автора поки лише одного оповідання, який, втім, цілком серйозно збирається підкорити світ. Ця книжка так сподобалась Чарльзу Буковскі, що він носився з нею як з писаною торбою, написав класичну передмову до роману "Спитай у пилу", всіляко рекламував Джона Фанте.
Ми обговорили цю книжку з Олександром Гаввою - організатором літературних клубів, майже-доктором-філософії, читачем, який не любить читати, а також тим, кого Джон Фанте свого часу надихнув на написання книжки. Це розмова про конкретний роман, про можливості автора і завдання твору, про моральні питання, пов'язані із літературою. Буде добре, якщо наша бесіда надихне вас на читання-писання. -
Випадкові оповідання - #5 "Раки"
Нещодавно вийшла збірка Олександра Демарьова "Випадкові оповідання", з чим його вітаємо. Аудіоверсія збірки доступна на платформі нашого подкасту.
Публікуємо чергове оповідання з книжки. Цього разу - про дітей, які люблять досліджувати світ, але іноді роблять це жорстоко. Втім, хто сказав, що люди з народження вміють ніжно торкатись до світу?
Подобається наш подкаст?
Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia
Ми віддячимо новими випусками. -
Найтрагічніший випуск "Техніки читання"
Зазвичай слово "трагедія" пов'язують із песимізмом. І це велика помилка, принаймні так вважав Артур Міллер - американський драматург і прозаїк, третій чоловік Мерилін Монро, лауреат Пулітцерівської премії 1949 року.
Міллер вважав, що трагедія, у давньогрецькому її розумінні, означає щось зовсім протилежне до того, що зазвичай нею називають. Саме таке - нетрагічне - розуміння трагедії він пропонує у своїй статті, яку ми запрошуємо вас послухати.
Звідси ви дізнаєтесь про можливості трагедії, обов'язок драматурга і роль простої людини. Приємного і вдумливого слухання! -
Ім'я Сократа чули всі. Знаємо про нього переважно з творів Платона. Та є і в українській літературі твір про найвідомішого давньогрецького філософа, який не залишив по собі жодної праці.
Юрій Мушкетик у 1971 році написав оповідання "Смерть Сократа", де не лише показав останні миті життя філософа, а й спробував зрозуміти мотиви його опонентів. Замінити "Діалоги" Платона це оповідання не спроможне, проте може стати, так би мовити, "вступом до теми".
Говорили про Сократа, Платона, древніх греків, Юрія Мушкетика, філософію і літературу з Настею Ярошик - людиною, яка для самоосвіти прочитала добру половину Платонових "Діалогів". -
Григір Тютюнник - видатний майстер оповідання.
Порівнювати його з кимось немає сенсу (та й не на користь інших). Зате напевне можна сказати, що він зберіг і розвинув традиції вітчизняних майстрів реалістичного оповідання (Франко, Коцюбинський, Стефаник, Мартович), зображуючи повоєнне село.
У черговому випуску поговорили про оповідання й повісті Григора Тютюнника. Говорили з Мілою Сіденко - модераторкою читацького клубу і, як виявилось, шанувальницею творчості братів Тютюнників.
Основна думка випуску: читати й рекламувати твори Григора Тютюнника сьогодні обов'язково треба. -
Публікуємо історії з книги Олександра Демарьова "Випадкові оповідання". Збірка незабаром вийде друком, а аудіоверсія доступна на платформі нашого подкасту.
Сьогодні пропонуємо послухати оповідання "Сантехнік". Це історія про те, як простий чоловік на ім'я Валєра прийшов лагодити кран у ванній, а з тим і навів лад у житті автора. Ну звісно, це вигадана історія! -
"Література, її завдання і найважніші ціхи" Іван Якович Франко.
Іван Франко написав понад 6000 творів. Лише назви його творів займуть цілу книжку. Це один з найсильніших і найчитаніших наших класиків, якого, безсумнівно, треба читати уважно й із любов'ю.
Тому дуже цікаво побачити, що він думав про літературу у 22 роки. В такому віці можна помилятись, багато чого не знаючи, відчуваючи хибно. А можна й вгадати, можна поцілити в саму суть, правдиво зобразити явище. Ви вирішуйте, де він правий, а де помилявся. Та факт є фактом: небагато на світі людей, які розуміли своє ремесло так само глибоко й цілісно, як Іван Франко - літературу. -
Ми продовжуємо публікувати історії з книги Олександра Демарьова "Випадкові оповідання". Збірка незабаром вийде друком, а аудіоверсія доступна на платформі нашого подкасту.
Сьогодні пропонуємо послухати оповідання "Пощастило". Це коротка замальовка з життя звичайного київського під'їзду. -
Жорж Санд - французька письменниця, чиї твори в середині ХІХ століття були популярнішими, ніж твори Бальзака чи Гюго. Та це не заважало їй дружити з ними, а ще з Дюма, Флобером і ледь не всіма відомими письменниками того часу. А з Фредеріком Шопеном у неї були стосунки ціле десятиліття!
До творчості Жорж Санд можна ставитись по-різному. Багато хто вважає її тенденційною. Наприклад, Гюстав Флобер, який відстоював об'єктивність літератури, нерідко у листах до подруги звинувачував її у тому, що вона ставить ідею вище самого матеріалу і логіки твору. Це справедливо. Але і письменниця відкрито зізнавалась, що писати варто саме так. Тому її романи - це вбрана у художню форму думка. Окрім того, що це недолік, це ще й, в якомусь сенсі, перевага.
У новому випуску ми говоримо про роман "Мопра". Напевно, тому, що він є типовим романом-виховання, але таким, де виховання відбувається завдяки силі почуття. Це, щонайменше, оригінально.
Говорили ми з Дмитром Столяренком - уважним і вдумливим критиком, який має понад десять років досвіду участі в літературних клубах і який, власне, запропонував "Мопра" до обговорення. -
«Випадкові оповідання» Олександра Демарьова – так називається книга, що зовсім скоро з’явиться на книжкових полицях.
Друге оповідання - "Сорок гривень". -
Ептон Сінклер проти Генрі Форда
Ептон Сінклер - це відомий "розгрібач бруду", автор знаменитого роману "Джунглі", "публіцист в літературі". Його книжки екранізовані не раз, а найвідомішою є, певно, фільм "Нафта" (2007 р).
Є у нього книжка і про Генрі Форда, яка називається "Автомобільний Король". Сам автор називав її романом про фордівську Америку.
Цей невеликий роман - відповідь на працю Генрі Форда "Моє життя і робота", критика його суспільних поглядів і, головне, аналіз спроби влаштувати життя сотень тисяч американців.
Написана книжка радше публіцистично. За нею неможливо навчитись писати.
Та все ж вона цікава - саме як спроба "розгрібати бруд" Америки, зрозуміти основу "феномену Форда" і виклики сучасного авторові суспільства.
Про героїв і проблеми роману "Автомобільний король" ми говорили з Анастасією Ярошик - культурною менеджеркою, колишньою бібліотекаркою, просто досвідченою і вимогливою до себе читачкою. -
«Випадкові оповідання» Олександра Демарьова – нова рубрика нашого подкасту. Так називається книга, що зовсім скоро з’явиться на книжкових полицях.
У збірку оповідань входять двадцять історій, різних за стилем і темами. Тут і дитячі враження, і спогади, і оповіді про дітей, новели про місто, сільські історії, ескізи з військового часу. Ця збірка називається «Випадкові оповідання», бо кожна з історій, взята окремо, справді випадкова. Та в сукупності ці шматочки дійсності складають картину життя. І не так важливо, про кого ці історії, де відбулися й чи відбулися насправді, бо, зрештою, вони завжди про людей: що живуть як уміють, і вивчають світ, який мають.
Перше оповідання "Листівка" -
Про письменницьку філософію життя
Джек Лондон - певно, найвідоміший в Україні американський автор. Ну, один із найчитаніших, це точно.
Він прожив недовго, всього 40 років, але їх вистачило для багатотомного доробку. Ба більше, їх вистачило навіть для того, щоб скласти свою філософію життя - письменницьку.
Цього разу ми не пропонуємо свої коментарі щодо статті, не сперечаємось із думками автора, не "розбираємо" написане. Ми статтю просто зачитали.
Так, не з усім тут можна погодитись. Все-таки варто пам'ятати, що Джек Лондон - письменник, а не філософ. А проте цікаво послухати, що думав про життя і творчість той, хто і прожив цікаво, і написав чимало. Такі матеріали - гарна можливість заглянути у творчий процес і подивитись на нього очима автора. - Visa fler
