Avsnitt
-
Французький філософ, сходознавець, політолог та соціолог Олів’є Руа ще на початку своєї кар’єри зрозумів, що не буде працювати шкільним вчителем протягом усього свого життя. Його найбільше цікавили різноманітні кризи. Після початку війни в Афганістані наприкінці 70-х років Руа постійно їздив до країни, до моджахедів та вивчав вплив війни на традиційне тамтешнє суспільство. Розуміння специфіки Афганістану стала йому у нагоді при консультуванні та організації спеціальних місій ООН до країни за часів вторгнення до неї Радянського Союзу. Згодом Олів’є Руа працював головою місії ОБСЄ під час громадянської війни у Таджикистані після розпаду СРСР. Як науковець він займався ісламським фундаменталізмом, ісламом на Заході, а також країнами Близького Сходу. Зараз він пише про кризу культури та тривожні наслідки цього явища для всього світу.
Олів’є Руа впевнений, що хоча кризи і небезпечні для суспільства, але під час них люди вимушені брати відповідальність на себе. Для нього прихід Дональда Трампа до влади в США є прикладом корисної кризи. Приміром, Європа почала повільно усвідомлювати, що вона залишилися сама, без допомоги американців, і повинна власними силами захищати свої принципи. Для захисту свого способу життя Європі доведеться переозброїтися, для чого їй потрібен консенсус всередині суспільства. «Вперше за довгий час ми повинні запитати людей, чи готові вони померти за свій спосіб життя, за свої принципи? Ми не знаємо відповіді. Для молодого покоління ідея йти в армію — це екзотика. Але ми стоїмо перед цим вибором — чи готові ми боротися для захисту свого способу життя чи здатися?», — каже Руа.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Олів’є Руа про кризу культури, її заміну кодами та нормами, як суспільству повертатися до реальності та необхідність соціальних зв’язків, божевільних у владі та в чому він помилявся щодо російсько-української війни.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
The French philosopher, orientalist, political scientist, and sociologist Olivier Roy realized early in his career that he would not spend his life working as a schoolteacher. He was most interested in various crises. After the war in Afghanistan began in the late 1970s, Roy regularly traveled to the country, to the mujahideen, and studied the war's impact on the traditional Afghan society. His understanding of Afghanistan’s unique context proved useful when he was advising and organizing special UN missions to the country during the Soviet invasion. Later, Olivier Roy served as the head of the OSCE mission during the civil war in Tajikistan after the collapse of the Soviet Union. As a scholar, he has focused on Islamic fundamentalism, Islam in the West, and Middle East. Currently, he writes about the crisis of culture and its alarming consequences for the world.
Roy believes that while crises are dangerous for society, they force people to take responsibility. For him, Donald Trump’s rise to power in the United States is an example of a good crisis. For instance, Europe slowly began to realize that it was left alone, without American support, and would have to defend its principles on its own. In order to protect its way of life, Europe will need to rearm, which requires internal consensus. “For the first time in a long while, we have to ask people whether they are ready to die for their way of life, for their principles. We don’t know the answer. For the young generation, the idea of joining the army is exotic. We are confronted with that choice — are we ready to fight to defend way of life or to surrender?” Roy says.
Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Olivier Roy about the crisis of culture, its replacement by codes and norms, how society can return to reality and the importance of social connections, madmen in power, and where he was wrong about the Russia-Ukraine war.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation https://www.journlab.online/donations
-
Saknas det avsnitt?
-
Через чотири місяці після повалення режиму Башара Асада в Сирії сформували перехідний уряд. На його чолі не буде прем’єр-міністра. Вся виконавча влада зараз в руках тимчасового президента Ахмеда аль-Шараа, який був призначений у січні 2025 року. Під час свого призначення аль-Шараа пообіцяв сформувати інклюзивний перехідний уряд, який має розбудувати зруйновані державні інститути і керуватиме країною до президентських виборів.
Після чотирнадцяти років війни та дії міжнародних санкцій Сирія перебуває у важкій економічній кризі. За оцінками експертів, 90% сирійців живуть у бідності, мільйони колишніх громадян Сирії надалі залишаються за кордоном. У березні в Латакії під час зіткнень прихильників поваленого диктатора Асада із силами безпеки загинуло понад тисяча людей, серед яких були жінки та діти. Водночас Ізраїль наносив авіаудари по Сирії, назвавши це попередженням нинішньому урядуі звинуватив Туреччину у спробі перетворити країну на турецький протекторат.
Попри всі складнощі країна намагається повернутися до нормального життя, вже кілька сотень тисяч біженців повернулися додому. Журналістка Наталя Гуменюк поїхала до Сирії, щоб відчути настрої в країні після завершення ейфорії від повалення режиму Асада. Як живе Дамаск та його знищені передмістя, про індустрійність катувань і чого хочуть колишні в’язні тюрми в Седная, а також чому важливі свідки звірств та воєнних злочинів колишнього диктатора відкрито називають свої імена – в розмові Ангеліни Карякіної із Наталею Гуменюк.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Марі Мендра – політологиня та професорка французького інституту Sciences Po. Протягом багатьох років вона досліджує Східну Європу та Росію, кілька разів входила до складу груп міжнародних спостерігачів на виборах в Росії та Україні у 1990-х та 2000-х роках.
В останній своїй книжці «Перманентна війна: головна стратегія Кремля» Мендра пише, що ведення війн у різних країнах для Володимира Путіна є інструментом збереження своєї влади з самого початку його правління. Через відсутність реальних причин для бойових дій він вигадував ці мотиви, наприклад, боротьба з тероризмом, утиск російськомовних або необхідність «денацифікації». Авторка вважає, що Путін був єдиним, хто прагнув до тотальної агресивної війні в Україні у 2022 році і нав’язав її своїм воєначальникам. Його не влаштовувала ситуація напівконтролю України, якої він домігся завдяки війні на Донбасі в 2014 році та анексії Криму, для нього цього було недостатньо. Через те, що він був дезінформований та хотів чути тільки те, що він хотів, президент РФ не передбачив ні опору українців, ні допомоги Києву з боку західних країн. «Війна була вибором Путіна. У нього були інші варіанти. Але вибір, який він зробив одноосібно, був величезною помилкою, і всі дуже дорого платять за неї», – каже Марі Мендра.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Марі Мендра про помилки Путіна та Трампа і що їх об’єднує, про перемовини і чим вони можуть завершитися, а також про одержимість нинішньої адміністрації Трампа та що їх може зупинити.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Marie Mendras is a political scientist and professor at the Sciences Po Paris. For many years, she has been researching Eastern Europe and Russia, and has participated several times as part of international observer groups for elections in Russia and Ukraine in the 1990s and 2000s.
In her latest book, "Permanent War: The Ultimate Strategyof the Kremlin," Mendras writes that waging wars in differentcountries has been an instrument for Vladimir Putin to maintain his power from the very beginning of his rule. Due to the lack of real reasons for military actions, he invented these motives, such as the fight against terrorism, the oppression of Russian-speaking populations, or the need for "denazification." The author believes that Putin was the only one who sought a total aggressive war in Ukraine in 2022 and imposed it on his military commanders. He was dissatisfied with the semi-controlled situation in Ukraine, which he had achieved through the war in Donbas in 2014 and the annexation of Crimea — this was not enough for him. Because he was misinformed and only wanted to hear what he wanted, the president of Russia did not foresee either the resistance of the Ukrainians or the support for Kyiv from Western countries. "The war was his choice. He had other options. The choice he made alone was a huge mistake, and everybody is paying very dearly for that mistake," says Marie Mendras.
Journalist Nataliya Gumenyuk talks to Marie Mendras about Putin’s and Trump’s mistakes and what connects them, about negotiations and what they may lead to, as well as the obsession of the current Trump administration and what might stop them.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations
-
Патрісія Кампос Мелло — журналістка із Бразилії та військова кореспондентка, яка висвітлює тему міжнародних відносин та прав людини у понад 50 країн світу. Вона також є авторкою серії розслідувань під час виборів експрезидента Болсонару, зокрема і про використання месенджерів для поширення пропаганди та дезінформації. В останні роки Кампос Мелло робила репортажі з Сирії, Іраку, Лівії, Туреччини, Лівану і Кенії.
В Україну вперше після початку повномасштабного вторгнення вона приїхала у 2023 році. Тоді у фокусі її уваги було життя цивільних українців під час війни та воєнні злочини російської армії. Вдруге журналістка приїхала до України вже в березні 2025 року. Цього разу протягом десяти днів Патрісія проїхалася вздовж лінії фронту, щоб зрозуміти чим відрізняється російсько-українська війна від традиційних, конвенційних воєн. Її приїзд співпав із оголошенням часткового припинення вогню після перемовин США із українською та російською делегаціями, які проводилися окремо в Ер-Ріяді. Після цієї заяви Кампос Мелло очікувала побачити в Україні святкування, подібне на фінал Чемпіонату світу з футболу. Але ніякої ейфорії з приводу часткового припинення вогню в країні не було.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Патрісією Кампос Мелло про те, що вона побачила на фронті та що цікавить її співвітчизників про життя в Україні, про бразильську дипломатію та її бажання мати більший вплив у світовій геополітиці, про нинішнього президента країни Лулу та близького до Трампа експрезидента Бразилії Болсонару та настороженість латиноамериканців до військових.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Patricia Campos Mello is a journalist from Brazil and a war correspondent who covers international relations and human rights in more than 50 countries around the world. She is also the author of a series of investigations during the elections of former president Bolsonaro, including one about the use of messaging apps to spread propaganda and disinformation. In recent years, Campos Mello has reported from Syria, Iraq, Libya, Turkey, Lebanon, and Kenya.
She first arrived in Ukraine after the beginning of the full-scale invasion in 2023. At that time, her focus was on the lives of Ukrainian civilians during the war and the war crimes committed by the Russian army. She returned to Ukraine in March 2025. This time, for ten days, Patrícia traveled along the front line to understand how the Russia-Ukraine war differs from traditional, conventional wars. Her visit coincided with the announcement of a partial ceasefire after negotiations between the US, Ukrainian, and Russian delegations, which were held separately in Riyadh. After this statement, Campos Mello expected to see celebrations in Ukraine, similar to the final of the FIFA World Cup. However, there was no euphoria in the country about the partial ceasefire.
Journalist Nataliya Gumenyuk talk to Patricia Campos Mello about what she saw on the front lines and what interests Brazilians about life in Ukraine, Brazilian diplomacy and its desire to have a larger influence in global geopolitics, the current president of Brazil, Lula, and former Brazilian president Bolsonaro, who is close to Trump, and the wariness of Latin Americans towards the military.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations
-
Українська журналістка Вікторія Рощина потрапила у полон влітку 2023 року. Після початку повномасштабного вторгнення вона писала багато матеріалів про життя на тимчасово окупованих територіях. Попри великий ризик журналістка самостійно їздила туди для написання репортажів. Вперше росіяни затримали Вікторію Рощину в березні 2022 року в окупованому Бердянську. Через десять днів вони її відпустили. Це її не зупинило і журналістка продовжила робити звідти матеріали, зокрема, про проведення псевдореферендуму на окупованій Донеччині, життя в Криму під час великої війни та святкування росіянами 9 травня у зруйнованому Маріуполі.
Влітку 2023 року Вікторія знову поїхала на окуповані території. Рощина хотіла з’ясувати, де знаходяться катівні, в яких росіяни незаконно утримують та мордують українців. Але там зв’язок з нею обірвався, Вікторія зникла. Тільки в квітні 2024 року Росія вперше офіційно визнала, що репортерка у них. На запит батька журналістки Міністерство оборони РФ надіслало лист із підтвердженням, що вона затримана і перебуває на їхній території. Вже у жовтні 2024 року Міноборони РФ надіслало лист на електрону пошту батька Вікторії Рощиної, що вона померла у полоні. Офіційних документів, свідоцтва про смерть Росія досі не надіслала, тіло Вікторії також не передала.
Журналісти «Слідства. Інфо» разом із організацією «Репортери без кордонів» та кореспондентами із медіа «Суспільне» та «Ґрати» почали своє розслідування, що відбувалося із Вікторією Рощиною з моменту її зникнення в окупованому Енергодарі. Про життя Вікторії у полоні — у розмові ведучої Ангеліни Карякіної із авторкою розслідування «Останнє завдання Віки», журналісткою Яніною Корнієнко.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Мін Сюан Ву (Ttcat) – співзасновник та гендиректор тайванської громадської організації «Doublethink Lab». Він приділяє багато уваги розкриттю китайських інформаційних операцій в Інтернеті та виокремленню загальних механізмів їхніх проведень. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну його зацікавило також, як співпрацюють китайська та російська пропаганда. Після проголошення промови Путіним про наміри Росії вторгнутися в Україну у лютому 2022 року, вже через годину Ttcat побачив стенограму виступу президента РФ китайською, слово в слово. Активіст спочатку подумав, що це фейк і промова взагалі написана китайцями. Адже там були ті ж самі пропагандистські наративи, що використовує Китай у бік Тайваню. Зокрема, Путін говорив, що нібито Україна не є справжньою країною. Але й для Китаю Тайвань не є справжньою державою, зазначає Ttcat. Цей переклад не був фейком, а свідченням того, що, посуті, пропагандистські наративи Росії та Китаю однакові.
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Ttcat про основні наративи китайської пропаганди всерединіТайваню та як вони змінювалися, як зараз ставляться до Китаю жителі Тайваню та чого вони хочуть, а також завдяки чому цій державі вдалося зробити технологічний прорив.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільногоінтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Wu, Min Hsuan (Ttcat) is the co-founder and CEO of the Taiwanese public organization "Doublethink Lab." He focuses on exposing Chinese information operations online and identifying the common mechanisms behind them. With the onset of Russia's full-scale invasion of Ukraine, he became interested in how Chinese and Russian propaganda collaborate. After Putin's speech declaring Russia's intentions to invade Ukraine in February 2022, Ttcat saw the transcript of the speech in Chinese, word for word, just an hour later. At first, he thought it was a fake and that the speech was written by the Chinese. It contained the same propaganda narratives China uses regarding Taiwan. Specifically, Putin claimed that Ukraine wasn't a real country. But for China, Taiwan is not a real state either, Ttcat points out. This translation wasn’t a fake but evidence that, in essence, Russian and Chinese propaganda narratives are identical.
Journalist Angelina Kariakina talks to Ttcat about the main narratives of Chinese propaganda within Taiwan, how they have changed, how the residents of Taiwan currently view China, what they want, and how this country managed to make a technological breakthrough.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations
-
Філліпс О’Брайен — американський історик, професор стратегічних досліджень в Університеті Сент-Ендрюса в Шотландії. Як науковець він цікавився стратегіями ведення Другої світової війни. Згодом він почав аналізувати, як ці схеми працюють у конфліктах ХХІ століття. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну О’Брайен слідкує за ситуацією на полі бою та політичними процесами навколо цієї війни. Він називає невірними оцінки аналітиків щодо сили Росії та її спроможності воювати. Дослідник нагадує, що в історії є чимало випадків, коли менші держави перемагали у війнах. Хоча Захід через свої страхи щодо ескалації та можливого розпаду Росії змусив вести українців виснажливу окопну війну, але Київ ще має шанси на перемогу. Україна може вийти з цієї війни, принаймні, в досить гарній формі, навіть за умови припинення її підтримки з боку США. Тут важливу роль гратиме вже Європа, а саме, наскільки вона зможе мобілізуватися та зрозуміти, що за свою безпеку вона відповідатиме сама. Світ, який існував з 1945 року із гегемонією США у питаннях глобального захисту, зник. Філліпс О’Брайен радить зараз «слідкувати за грошима». Якщо Європа почне вливати значні кошти на власну оборону, то вона розуміє нову реальність. Якщо ні, то це сигнал, що європейські лідери сподіваються, що можна ще все вдасться відмотати назад.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Філліпсом О’Брайеном про те, як можна перемагати у війнах, як потрібно зараз воювати українцям, чому Трамп підтримав Росію, що може замінити американську допомогу та уроки російсько-української війни, які вже мав зрозуміти світ.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільногоінтересу благодійним внеском на сторінці https://www.journlab.online/donations
-
Phillips O'Brien is an American historian and professor of strategic studies at the University of St Andrews, Scotland. As a scholar, he was interested in the strategies of the Second World War. Over time, he began analyzing how these strategies work in conflicts of the 21st century. With the onset of Russia's full-scale invasion of Ukraine, O'Brien has been monitoring the situation on the battlefield and the political processes surrounding the war. He argues that analysts' assessments of Russia's strength and its ability to wage war are incorrect. The researcher reminds that history is full of examples where smaller states won wars. Although the West, due to its fears of escalation and the potential collapse of Russia, forced the Ukrainians into a prolonged trench war, Kyiv still has a chance for victory. Ukraine can emerge from this war, at least in a relatively good position, even if U.S. support were to stop. Europe will play a crucial role here, particularly in how it can mobilize and understand that it is responsible for its own security. The world that existed since 1945, with U.S. hegemony in global defense matters, has disappeared. Phillips O'Brien advises to "follow the money" now. If Europe starts investing significant funds into its own defense, it will have understood the new reality. If not, it signals that European leaders hope that everything can still be reversed.
Journalist Nataliya Gumenyuk talks to Phillips O'Brien about how to win wars, how Ukrainians should fight now, why Trump supported Russia, what can replace American aid, and the lessons of the Russia-Ukraine war that the world should have already understood.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations
-
Одрі Танг — кіберпосолка та колишня міністерка цифрових справ Тайваню. Влітку 2024 року вона залишила пост в уряді своєї країни, куди потрапила після протестного «Руху соняшників». У 2014 році студенти та активісти на кілька тижнів окупували парламент Тайваню через непрозорі та таємні угоди із Пекіном, які могли б посилити вплив Китаю на острів. Танг допомагала доносити вимоги демонстрантів, а також розв’язувати конфлікти. Після цього вона стала радником міністра щодо цифрової участі громадян, а вже після приходу до влади нової президентки Тайваню Цай Інвень у 2016 зайняла офіційний пост в уряді. Одрі Танг боролася за відкритість даних та прозорість, щоб звичайні жителі Тайваню отримували більше інформації про роботу влади та могли їх аналізувати. Захист виборів від кібер-втручань, використання мемів, коміків та технологій у протидії пандемії, а також використання різних цифрових інструментів для просування демократії через створення платформ, які об’єднують, а не розколюють суспільство — все це серед досягнень Танг за час її роботи у тайванській владі.
Журналістки Наталя Гуменюк та Ангеліна Карякіна говорять із Одрі Танг про те, як Тайвань використовує цифрові технології для зміцнення демократії, ідеологію Big tech компаній, гумор у боротьбі з дезінформацією, уроки з війни в Україні та як хвороба серця у дитинстві навчила Танг інакше ставитися до життя.
Подобається подкаст? Підтримайте Лабораторію журналістики суспільного інтересу благодійним внеском
https://www.journlab.online/donations
-
Audrey Tang is a cyber ambassador and former Minister of Digital Affairs of Taiwan. In the summer of 2024, she left her position in the government, which she had joined after the "Sunflower Movement." In 2014, students and activists occupied the Taiwanese parliament for several weeks to protest opaque and secretive agreements with Beijing that could have strengthened China's influence over the island. Tang helped communicate the demands of the demonstrators and mediated conflicts. After that, she became an advisor to the minister in charge of digital participation, and following the election of Taiwan's new president, Tsai Ing-wen, in 2016, she took on an official government post. Audrey Tang fought for data openness and transparency, so that ordinary Taiwanese citizens could access more information about the government's work and analyze it. Protecting elections from cyber interference, using memes, comedians, and technology to fight the pandemic, as well as using various digital tools to promote democracy through the creation of platforms that unite rather than divide society — these are some of Tang's achievements during her time in Taiwanese government.
Journalists Nataliya Gumenyuk and Angelina Kariakina talk to Audrey Tang about how Taiwan uses digital technologies to strengthen democracy, the ideology of Big Tech companies, humor in the fight against disinformation, lessons from the war in Ukraine, and how a childhood heart disease taught Tang to approach life differently.
Do you like our podcast? Support the Public Interest Journalism Lab with a Donation
https://www.journlab.online/donations
-
Мюнхенська безпекова конференція 2025 року увійде в історію. Під час неї віцепрезидент США Джей Ді Венс, по суті, оголосив про кінець союзу Сполучених Штатів і Європи. Голова форуму Крістоф Гойсген назвав цьогорічну конференцію «європейським кошмаром». Одразу ж після неї європейські лідери вже збиралися двічі у Парижі. Наприкінці лютого президент Франції Еммануель Макрон та прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер особисто зустрічатимуться із президентом США Дональдом Трампом. ЗМІ пишуть, що вони спробують відмовити Трампа вести двосторонні мирні перемовини із Росією в обмін на європейські зобов’язання щодо гарантування безпеки України в майбутньому. Редакційна директорка французької газети Le Monde Сільві Кауфманн каже, що європейці розгублені. Вони почали вже говорити про збільшення власних оборонних бюджетів. Однак сприйняття російської загрози на заході Європи дуже відрізняється від її сприйняття на сході Європи. Тому розмова очільників країн ЄС із своїми громадянами щодо перерозподілу коштів на безпеку буде важкою та болючою.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Сільві Кауфманн про відносини французів з американцями та майстерність Макрона лестити Трампу, про пастку з боку росіян із розмовами про вибори, можливі гарантії безпеки від європейців Україні та як сприймають публічне протистояння президента США та Зеленського в Європі.
-
The Munich Security Conference in 2025 will be a historic event. During the conference, U.S. Vice President J.D. Vance essentially declared the end of the alliance between the United States and Europe. Forum Chairman Christoph Heusgen referred to this year’s conference as a “European nightmare.” Immediately after the event, European leaders gathered twice in Paris. At the end of February, French President Emmanuel Macron and British Prime Minister Keir Starmer are expected to meet with U.S. President Donald Trump. Media reports suggest that they will attempt to convince Trump to abandon plans for bilateral peace talks with Russia in exchange for European commitments to ensure Ukraine’s future security. Sylvie Kauffmann, the editorial director of the French newspaper Le Monde, comments that Europeans are deeply unsettled. They have already started discussions about increasing their defense budgets. However, the perception of the Russian threat differs significantly between Western and Eastern Europe. As a result, the conversation between EU leaders and their citizens about reallocating funds for security will likely be difficult and contentious.
Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Sylvie Kauffmann about French-American relations, Macron's ability to flatter Trump, the trap with the elections, possible security guarantees for Ukraine, and the way the public confrontation between U.S. President Trump and Ukrainian President Zelensky is viewed in Europe.
-
На Берлінському міжнародному кінофестивалі відбуласясвітова прем’єра документального фільму українського режисера Олексія Радинського «Спеціальна операція». В його основі – сотні годин записів із відеокамер на Чорнобильській атомній електростанції під час її окупації російською армією у 2022 році. Працівники ЧАЕС, ризикуючи власним життям, таємно робили копії записів з частини прихованих камер, які не знайшли ворожі солдати на території об’єкта. Глядачі фільму фактично у режимі реального часу бачать, що відбувалося під час самого захоплення станції, п’яти тижнів окупації та відступу російських військ. «Спеціальну операцію» називають фільмом-доказом, адже записи з відеокамер є доказовою базою скоєння воєнного злочину з боку РФ в Україні – окупації ЧАЕС. Росія є єдиною країною в світі, яка вдалася до захоплення атомних режимних об’єктів. Досі під її контролем залишається найбільша атомна електростанція Європи – Запорізька АЕС, яку вона окупувала одночасно із ЧАЕС. Під час роботи над стрічкою Радинський зрозумів, що це буде фільм не зовсім про ЧАЕС, а здебільшого про російську армію.
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із режисеромОлексієм Радинським та продюсеркою фільму Любов’ю Кнорозок про те, як ЧАЕС перетворилася на базу для російської армії та «пришвидшила» її відступ з Київщини, будні окупантів на атомному об’єкті та післясмак від стрічки, на який сподіваються автори «Спеціальної операції».
-
З осені 2024 року солдати Північної Кореї почали братиучасть у війні проти України. За оцінками українських спецслужб, на Курщині близько 11 тисяч військових КНДР тоді воювали на боці росіян. Наприкінці січня 2025 року президент Володимир Зеленський повідомив, що за кілька місяців у боях загинули майже чотири тисячі північнокорейців. Протягом всього часу з’явилися новини та відео лише з кількома полоненими солдатами з КНДР. Втікача з Північної Кореї, пана Р. ( ім’я героя змінено з міркувань безпеки) така мала кількість полонених не здивувала. Адже для північнокорейського солдата полон є найбільшою ганьбою. Майбутнього для такого солдата немає і в КНДР на нього очікує найгірший сценарій, аж до смерті.
Пан Р. служив в армії Північної Кореї сім років. У 2019 йому вдалося втекти з КНДР до Південної Кореї, де він зараз і проживає. Роки в північнокорейській армії він називає найгіршими, без жодної заробітної плати і з видачою одного кілограма рису на місяць. Життя північнокорейських солдат немає жодної цінності і керівництву КНДР байдуже помруть вони чи ні. Вони мають тільки воювати, каже пан Р. Водночас лідер Північної Кореї Кім Чен Ин вже заявив, що надалі підтримуватиме Росію у війні проти України. Іноземні ЗМІ повідомляють, що в обмін на північнокорейських солдат цього року КНДР запустить власне виробництво дронів, розроблених з Росією.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із втікачем з КНДР,паном Р. про його роки військової служби у Північній Кореї та як він втік звідти, чому жителі КНДР готові померти за свого лідера, відмінність логіки північнокорейських солдат та як можна психологічно на них впливати.
-
Президент США Дональд Трамп запровадив мита у розмірі 25% на товари із Канади та Мексики. Ці країни вже готували свою відповідь. Однак після перемовин Трамп відклав на місяць запровадження мит на імпорт з цих держав. Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо пообіцяв посилити захист свого кордону, призначити відповідального за боротьбу з наркокартелями, які оголосять терористичними угрупованнями. Президентка країни Клаудія Шейнбаум погодилася відправити на кордони Мексики 10 тисяч військових для боротьби з наркотрафіком.
Іспаномовний тележурналіст із США Хорхе Рамос називає нові тарифи покаранням для Латинської Америки з боку президента США. Трамп звинувачує, зокрема, і Мексику у десятках тисяч смертей американців, які помирають щорічно від передозування наркотиками. Також Трамп називає всі 40 мільйонів нелегальних мігрантів у США злочинцями. Запровадження тарифів на країни походження таких людей, за логікою Трампа, буде дієвим інструментом для вирішення цієї проблеми. Рамос вбачає в новому президенті США загрозу для демократії та світу в цілому. Хоча Трамп повторює, що не хоче війни, але в його діях можна побачити зовсім протилежне, впевнений Рамос. У журналіста є своя особиста історія з Трампом. Той наказав вигнати Хорхе Рамоса з прес-конференції у 2015 році через незручні питання, зокрема, стосовно нелегальних мігрантів та запланованих масових депортацій.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Хорхе Рамосом про нову еру Дональда Трампа, чому майже половина іспаномовних виборців підтримала кандидата від республіканців, як дії нового президента можуть підштовхнути Латинську Америку до Китаю та Росії та хто може нашіптувати Трампу думку забрати Панамський канал.
-
The U.S. President Donald Trump has imposed tariffs of 25% on goods from Canada and Mexico. These countries had already prepared their response. However, after negotiations, Trump agreed to delay new tariffs for one month for imports from Canada and Mexico. Canadian Prime Minister Justin Trudeau promised to enhance border security, appoint “fentanyl czar” and list cartels as terrorists groups. The Mexican President Claudia Sheinbaum has agreed to deploy 10,000 soldiers to Mexico's borders to fight drug trafficking.
Spanish-speaking journalist from USA Jorge Ramos describes the new tariffs as a punishment for Latin America by the U.S. President. Trump accuses, among others, Mexico of being responsible for the tens of thousands of American deaths from drug overdoses each year. Trump also refers to all 40 million illegal immigrants in the US as criminals. According to Trump's logic, imposing tariffs on the countries of origin of these people will be an effective tool in solving the problem. Ramos sees the new U.S. President as a threat to democracy and the world as a whole. Although Trump repeatedly states that he does not want war, Ramos believes his actions suggest the opposite. The journalist has a personal history with Trump. In 2015, Trump ordered Jorge Ramos to be removed from a press conference for asking uncomfortable questions, including about illegal immigrants and the planned mass deportations.
Journalist Nataliya Gumenyuk talks to Jorge Ramos about the new era of Donald Trump, why nearly half of Spanish-speaking voters supported the Republican candidate, how the actions of the new president might push Latin America towards China and Russia, and who could suggesting to Trump the idea of taking the Panama Canal.
- Visa fler
