Avsnitt
-
Якось Сергій Трухімович успішно продавав стару хвору корову.
Зараз береться продати ще одну ручку пану Фостеру, який має свою улюблену. Насправді мова в цьому епізоді «Трохи Мовича» про те, як діяти в будь-якій несподіваній ситуації і добиватись бажаного результату. Отож навіть коли ви не живете з продажів і реклами, не зайве буде послухати
✅ Докладний аналіз діалогу продавця з клієнтом (коли на співбесіді пропонують «продати ручку»;
✅ Принципи і підходи в продажах спільні для усіх рівнів комунікації (персональний та суспільний);
✅ Головне: функція реклами перекладати з мови характеристик товару на мову мрій та бажань покупця.
Слухати і дивитись на зручних платформах тут:
https://youtu.be/2kMUAcWg7SU -
У морських піхотинців Чіки і Люка одна мрія на після перемоги – додому. А поки «працюють потихеньку, як і всі, хто боронить свою територію». Насправді з кожним пострілом відточують свою філігранність. Бо кожен влучний постріл, вірять хлопці, наближає нас до визволення.
Про роботу українських артилеристів,
ресурс ворога та ескалацію на фронті;
навчання за кордоном і нові установки почуєте у цьому
епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».
Невигадані історії наших героїв пише на фронті журналістка і волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk -
Saknas det avsnitt?
-
Одягати людей в вишиванку, а заодно популяризувати добротну повсякденність, - в цьому бачить свою місію Наталія Яриш, співзасновниця бренду вишитого одягу Svarga і гостя нового епізоду «Трохи Мовича».
Автор і ведучий подкасту Сергій Трухімович розпитує, чи:
✅ Жити правильно і серед української вишивки — це вже минуле чи й сьогодення?
✅ Українська вишиванка: код нації чи простий одяг, прикрашений узорами?
✅ Добротна повсякденність від Svarga: вишиванка на свято VS буденка.
✅ Вишиванка ручної роботи має більше цінності?
Слухати цю розмову можете на зручних платформах:
Дивитись тут:
https://bit.ly/4ahpX65 -
Ми живемо в такі часи, коли ми або в армії, або для армії. І якщо довго не допомагати, то можна опинитись в армії вже не своєї країни і супроти своєї волі,- це каже наприкінці прифронтової розмови Сарацин, героїня нового епізоду воєнного подкасту «Тримаю небо».
Сарацин 9 разів ходила в військкомат, перш, ніш її таки мобілізували в 54-ту Бахмутську бригаду. Свідомо змовчала, що фахівець ІТ з вільною англійською, аби не засісти на штабних роботах. І не журилась тим, що не мала ніякого військового вишколу. «В мене умовно стабільна психіка і я нічого не вмію робити впівсили. Якщо зараз мій шлях – воїна, я перетворюю це в професію»,- так аргументує свою профпридатність на війні.
Другий рік Сарацин воює операторкою БпЛА. Опанувала все з безпілотного арсеналу.
Про бомбери як зброю безвиході; дрони, які ми маємо складати на кухні; гендерні забобони і вагу кваліфікації розповідала ведучій подкасту Ірині Вовк\Iryna Vovk. -
- Ми тут, щоб під*ри не прийшли до вас,- кажуть морпіхи 35ОБрМП Кабан і Камиш. Обидвом по 22 роки і вони з тих добровольців, що довго стояли в черзі під військкоматом, аби потрапити на фронт. Тоді найкращою мотивацією були колони ворожої техніки, що через їхні краї проривалась на Київ. Вони знають, що ратної праці і в них, і в країни вистачить ще надовго. Але мають спільні мрії на «після війни»: першим ділом - купити синові машину.
Про синів, які ще не народились; про ворога, який вміє воювати; про піхоту, яка маркує і тримає нашу землю слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Його пише «на нулі» журналістка і волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk. -
Гроші не єдині, що дають людині опору в житті. Але часто ми відмовляємось від інших різновидів благополуччя, бо бачимо свою вигоду передусім в матеріальних набутках.
Як впізнавати всі аспекти процвітання, а відтак робити правильний вибір на шляху до мети, - слухайте в новому епізоді «Трохи Мовича».
Його автор і ведучий Сергій Трухімович розповідає:
✅Притчу про мудрість і гроші;
✅ Безоплатної діяльності не існує;
✅ Процвітання як поєднання матеріальних та нематеріальних здобутків.
Слухати і дивитись тут:
https://youtu.be/7utgJYorkc4
